ВАС ВІТАЄ РЕДАКЦІЙНА ГРУПА ЦЬОГО САЙТУ.

"Здобутки культурного життя 1917-1921"- це проектна робота групи учнів 10 класу з Історїї України.

У цьому блозі ви знайдете масу цікавої інформаціі та пізнавальних статей.

Бажаємо успіху у творчих пошуках!!!!!

понедельник, 30 января 2012 г.


Пiдводимо пiдсумки роботи над проектом!!!!!!!!!!!

Павло Тичина



Павло Тичина. Автопортрет. Примітка автора: «27.V.22. Дуже старий вийшов»



Павло Григорович Тичина (23 січня1891 — 16 вересня 1967) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Член ВКП (б) (1944). Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941—1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959). Міністр освіти УРСР (1943—1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Кавалер п'яти орденів Леніна.

Революція в Україні (1918-1920рр.)

Вісті ВУЦВК

Вісті ВУЦВК або Вісті Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету— всеукраїнська республіканська газета.

Видавалася щоденно з березня по серпень 1919 р. в Києві як орган ВУЦВК Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів і Виконкому Київської Ради робітничих депутатів. Друкувалася українською та російською мовами, пізніше - тільки українською. З 1920 р. видавалася у Харкові як орган ВУЦВК Харківського губернського виконкому, з 1921 р. - як орган ВУЦВК. З червня 1934 р. знову друкувалася у Києві.Серед постійних рубрик - «Міжнародні новини», «Столичний день», рубрика об'яв. З розвитком газети з'являється щотижневий додаток «Література. Наука. Мистецтво», пізніше - «Культура і побут», де друкуються праці з економіки, історії, техніки. В різний час виходили додатки «Український правопис: Дискусійний бюлетень» та «Медицина й Гігієна». В газеті детально публікувалися матеріали з процесу «Спілки визволення України». Основні дописувачі - О. Вишня, М. Чечель, П. Лісовий, М. Шраг та ін.

Газета видавалася під редакцією В. Блакитного, потім - Є. Касяненка.


Флаг и Гимн Украины (1917-1920) Україна HD

Обидва прапора, синьо-жовтий і жовто-синій, широко використовувалися в ході української боротьби за незалежність у 1917-1920 роках.
В даний час немає ніяких достовірних джерел, які вказують на те, що в період Української Народної Республіки прапор отримав офіційний статус.
Офіційним прапором Української держави Павла Скоропадського був синьо-жовтий, який видозмінився в блакитно-жовтий при Директорії Симона Петлюри.
Серед українських іммігрантів були прихильники, як синьо-жовтого варіанту, так і жовто-синього. Зрештою, було вирішено використовувати блакитно-жовтий, поки проблема не буде вирішена в незалежній Україні.
«Ще не вмерла Україна»-Вперше надрукований у 1863, а з нотами - 1865, почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.
У 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавчо не був затверджений, використовувалися й інші гімни.

Ще не вмерли в Україні, НІ слава, Ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля!.
Згинуть Наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм и ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й Тіло ми положим за нашу свободу
І - покажем, Що ми, браття, козацького роду!

Гей-гей, браття мілі,
Нумо братися за Діло,
Гей, гей, пора вставати,
Пора волю добуваті!

Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо Одда Україну москалям поганих?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Наречемось України славними синами.

Душу й Тіло ми положим за нашу свободу
І - покажем, Що ми, браття, козацького роду!

Спогадаймо тяжкий час, лиху годину,
тихий, Що вмілі умирати за нашу Вкраїну,
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!
Щоб не страти Марно нам свого юнацтва!

Кримський Агатангел Юхимович

Марка з портретом А. Ю. Кримського.


Агатангел Юхимович Кримський або Агафангел Юхимович Кримський — український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Літературний псевдонім А. Хванько.Кримський Агатангел Юхимович 1871—1942 сходознавець, славіст, письменник, перекладач. Опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Всього він знав шістдесят мов. У колегії заприязнився з Павлом Житецьким, Михайлом Драгомановим, які пробудили в ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі.За час викладання в Лазаревському інституті східних мов написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків.

Хроніки української революції частина 1/6



Короткий опис національно-визвольних змагань України в буремні 1917-1920-ті роки. Висвітлюються події часів Центральної Ради, Директорії, Гетьманату.