За тих часів Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури, хоч гетьман П. Скоропадський був професійним військовим. Його універсалом створюється Українська Академія наук (що існує й досі; першим її президентом став В. Вернадський); засновуються два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 (!) українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.
За часів радянської влади великих змін зазнала вища освіта. Університети було
реорганізовано в численні
інститути народної освіти
медичного, фізичного,
технічного, педагогічного
профілю, які готували
спеціалістів для керівництва
робітничою силою. Хоч за
навчання в більшості цих
інститутів треба було платити,
дітей робітників і селян від
оплати звільняли. З 30—40 тис.
студентів, котрі навчалися в
інститутах України наприкінці
1920-х років, близько 53 %
складали українці, 20 % —
росіяни і 22 % — євреї.
1920-ті роки стали періодом
відродження науки і особливо
українознавства, який за
масштабами можна порівняти
з літературним Ренесансом.
Прагнучи продемонструвати
свою прогресивність,
більшовики сприяли розвитку
науки. У 1919 р. вони не тільки
кооптували створену в Києві
урядом Скоропадського
Академію наук, а й навіть
оголосили її своїм дітищем.
Протягом наступних років
Академія з її філіями
збагатилася новими
дослідницькими осередками.
Вчені дістали відносну свободу
для проведення досліджень,
публікації своїх поглядів і
підтримання контактів із
зарубіжними колегами, якщо
їхні ідеї не являли відкритої
загрози радянському ладові.
Цікава стаття. Тепер я більш широко знайомий з якістю освіту в ті часи.
ОтветитьУдалитьТак, погоджуюсь з Олексієм! Вдала стаття по темі!=)
ОтветитьУдалить