Будівля театру (свого часу) найбільша в Європі, нині – це найстаріший театр на Україні. Сьогодні це театр з національним репертуаром, який складає 40 вистав. Серед них провідні: “Безталанна” І. Карпенка-Карого, “Маруся Чурай” Л. Костенко, “Ідіот” за Ф. Достоєвським, та ін.
Тогочасний вигляд будівлі театру
Історія:
Ідея побудови театру виникла у графа С.Скарбека ще у 1818 році.
У 1834 році він отримав дозвіл на початок безпосередніх робіт по підготовці будівництва, яке тривало упродовж 1836-1842 років. Офіційне відкриття театру відбулось 29 березня 1842 року.
Заповітом з 1843 року Станіслав Скарбек дарує будинок театру місту. З 1900 до 1939 року приміщення театру використовувалось у різних цілях (як філармонія, кінотеатр). За цей час воно зазнало кількох реконструкцій. Остання реконструкція відбувалась у воєнний період 1941-1944 років.
З 1944 року у цьому приміщенні постійно працює трупа театру ім.М.Заньковецької.
Народження театру. 1917-1921
Історія мистецьких подій, як і будь-яке художнє явище, невіддільне від тих суспільно-політичних реалій, в яких вони відбуваються. В першу чергу це стосується такого широкопластового духовного вияву як театр.
У перші дні становлення молодої незалежної держави в 1917 році Україну та її столицю Київ залив справжній вибух національної художньої активності, в якому домінуючою була нова театральна заява.
У рамках цих подій при Троїцькому народному домі в Києві зорганізовується Комітет українського національного театру, який згодом був трансформований у державну структуру, яку очолив драматург і політичний діяч В.Винниченко.
Стараннями Комітету УТН у серпні того ж року був створений перший державний театр України – Український національний театр, що об’єднав акторів мандрівних труп І.Мар’яненка, Т.Колісниченка, І.Сагатовського. Новоутворений осередок складали митці найвищого рівня. З-поміж них актори Л.Ліщинська, Г.Борисоглібська, К.Лучицька, І.Мар’яненко, І.Сагатовський, режисери М.Вороний, Г.Гаєвський, І.Мар’яненко, І.Сагатовський, музиканти О.Кошиць, В.Верховинець, художники М.Бойчук, В.Кричевський.
Так виглядає театр в наші дні
16 вересня 1917 року в приміщенні Троїцького народного дому новий театр розпочав життя п’єсою В.Винниченка “Пригвождені”. Однак, поступальний розвиток театрального руху неодноразово переривався політично воєнними протистояннями в Україні 1917-1919 років. Зокрема це привело до періодичних зупинок, а потім в 1918 році до реорганізації в Державний народний театр. В силу постійних змін урядів в столиці Державний народний театр в 1919 році перейменовується на Український народний театр, а згодом просто в Народний театр.
Державний народний театр продовжував традиційну лінію Українського національного театру. В склад трупи входять провідні українські митці – М.Заньковецька, В.Любарт, О.Полянська, Г.Маринич, Б.Романицький, а також талановита молодь. У такому вигляді ДНТ під фаховим керівництвом П.Саксаганського працював до 1922 року.
Епізод сучасного спектаклю
Запитання: Подумайте і дайте відповідь: Чим у 1917р. був викликаний вибух національної художньої активності (увага, в тексті повідомлення цієї інф-ї немає)
Якщо я не помиляюсь, вибух нац. активностi був викликаний потребою укр. люду в культурному розвитку. На скiльки нам усiм вiдомо пiсля революцiйних дiй та першої свiтової культура Укр. дуже занепала, це була ще одна iз причин.
ОтветитьУдалитьБезперечно, згодна з Оленою...також українці завжди були надзвичайно обдарованим народом, тож і не дивно, що був викликаний вибух національної художньої активності.
ОтветитьУдалить